1. Висока корозійна стійкість має корозійний ефект на поверхні порожнини. Ця корозія спричиняє ерозію та відшарування металу поверхні порожнини, стан поверхні погіршується, а маса пластикових частин погіршується. Тому використовують корозійностійку сталь, хромування та обробку нікелем поверхні порожнини.
2. Блиск і точність поверхні пластикових пластикових деталей з хорошою стійкістю до стирання безпосередньо пов’язані зі стійкістю до стирання поверхні порожнини пластикової форми, особливо коли до деяких пластиків додається скловолокно, неорганічні наповнювачі та певні пігменти, вони додаються, вони Разом із пластиковим розплавом він швидко тече в бігуні та порожнині форми. Сила тертя поверхні порожнини дуже велика. Якщо матеріал не є зносостійким, він швидко зношується та погіршує якість пластикових деталей.
3. Хороша стабільність розміру Під час формування пластику температура порожнини пластикової форми досягає вище 300 градусів C. З цієї причини найкраще вибирати інструментальну сталь (сталь для термічної обробки), яка належним чином відновлюється. Інакше це спричинить зміни в мікроструктурі матеріалу, викликаючи зміни розміру пластикової форми.
4. Більшість деталей форми, які легко обробляти, виготовляються з металевих матеріалів. Деякі структурні форми також дуже складні. Щоб скоротити виробничий цикл і підвищити ефективність, матеріал прес-форми легко надати формі та точності, які вимагаються кресленнями.
5. Пластмасові пластикові деталі, як правило, повинні мати гарний блиск і стан поверхні. Тому шорсткість поверхні порожнини дуже мала. Таким чином, поверхня порожнини повинна бути оброблена на поверхні, наприклад полірування та шліфування. Тому обрана сталь не повинна містити грубих домішок і пор.
6. Щоб підвищити твердість і стійкість до стирання, обробка нагріванням зазвичай є термічною обробкою для пластикових форм, але ця обробка повинна зробити зміну розміру дуже незначною. Таким чином, використовується сталь до джитану, яка може різати обробку.
